МИ -ПРИРОДОЛЮБИ

Кожен має на цім світі

Свій куточок раю,

Де від смутку заховатись,

Тільки я не маю.

Добре тим, що забувають

Про біду потроху.

Я щоденно пам'ятаю

Про свою Голгофу.

Розпродують Україну

Направо й наліво,

А ми самі розкрадаєм

Те, що уціліло .

Виростили ми із вами

Собі гідну зміну,

Засмітили  відходами

Всеньку Україну.

Уже босою ногою

Нема де ступити,

Бо привикли тільки красти

І горілку пити.

Запаскудили діброви,

Річки та озера,

Замість риби там сьогодні

Чума та холера.

Не нап'єшся з джерельця

Чистої водиці ,

Обминають його звірі ,

Обминають птиці.

Замість птаства розмножились

Комарі і мухи,

Замість людей - наркомани,

Дебіли і шлюхи.

Засмітили міста й села

Не ляхи і турки,

Не монголи і татари,

А свої придурки.

Не варяги скандинавські,

Не якась Антанта,

А самі ми поводимось

Гірше окупанта.

Де не ступиш  - скло побите,

Діряві галоші,

А ми ж усі освічені,

А які святоші.

І церков набудували,

Чи ж стали набожні?

Як і перше, корчми повні,

А церкви порожні.

Чи нас будуть поважати

Шредери і Буші,

Як у нас вже засмічені

Навіть власні душі.

Тільки вміємо смітити

І брехати хором.

Схаменіться, українці,

Невже вам не сором.

Боб'юк Андрій Трохимович.

Коментарі: 0   Переглядів: 35   Група: Загальні